АвтоЗАЗ людей з інвалідністю або новації в сфері забезпечення технічними засобами реабілітації


На початку 2018 року Міністерство соціальної політики оприлюднило на обговорення громадськості свій вже поданий проект 321 постанови, яка має на меті докорінно змінити систему забезпечення людей з інвалідністю технічними засобами реабілітації (далі – ТЗР). На сайті велося бурхливе обговорення і як результат 59 проти – 4 за.

Звісно, такі результати не дозволяли б рухатися далі і за сприяння Уповноваженого Президента України по правам людей з інвалідністю Валерій Сушкевич, який мене і запросив, як представника Група Активної Реабілітації – 6 лютого відбулась нарада під головуванням Міністра соціальної політики України Андрія Реви, куди були запрошені фахівці Мінсоцполітики, представники громадських організацій та виробників технічних засобів реабілітації, присвячена удосконаленню порядку забезпечення технічними засобами реабілітації осіб з інвалідністю.
Не викликає сумнівів необхідність прийняття змін, адже стара система вже довела свою неефективність, коли люди роками чекають на життєво необхідні засоби, а також нерідко отримують вироби жахливої якості, або зовсім не те, що їм необхідно.
В даному випадку говоритиму про крісла колісні, як безпосередній користувач, і про свої враження від наради.

«Наша головна мета – зробити так, щоб в центрі уваги була особа з інвалідністю, а не чиновники, які на кожному кроці чинять цій людині опір. Ось чому ми плануємо удосконалити діючий Порядок, бо саме життя диктує нам ці зміни», – підкреслив Андрій Рева.

Не хочеться думати, що це робиться з метою побудови якихось схем, тому аналізуватиму з оптимістичної точки зору. Якщо уважно почитати коментарі при обговоренні до проекту, то стає зрозумілим, що найбільш зацікавленою і активною стороною обговорень є виробники.
Люди з інвалідністю, як і в більшості інших питань, участі практично не приймали, окрім офісу Уповноваженого, які надали змістовний аналіз із пропозиціями на 12 сторінках та наголосили на критичних моментах. Вони будуть враховані, про це повідомили під час наради.

Що турбує особисто мене та чому ситуація нагадує АвтоЗАЗ?

Тому що деякі наші виробники, які є найбільш активними в цьому обговоренні, зацікавлені в просуванні свого продукту, а не в покращенні якості життя людей з інвалідністю. Більшість крісел колісних представлених на нашому ринку є абсолютно застарілими і не виконують необхідних функцій. Більше того, склалося враження, що більшість абсолютно не розуміє суті та призначення крісла колісного, визначаючи свої вироби як такі, які «дозволяють ганяти кров і лімфу в руках», тобто складність їх керування записується в плюс і вона визначається як тренажер, а не засіб для компенсації втрачених функції, як це мало б бути.

Творчість підписників спільноти Паралічненько
Наші виробники, в більшості випадків, не намагаються покращити існуючі продукти, не знаходять бажання і сили відмовитися від деяких морально застарілих моделей, не розробляють нових моделей. Саме тому ці вироби, якщо і беруть, то з метою продати і купити щось інше, або на запчастини, або на балкон.
Одразу кажу – не всі, є продукція, яку дійсно використовують, але і її варто розвивати.
На мою думку, коляска має виконувати:
  • Для самостійного використання (активні) – бути зручною, легкою, маневреною, компактною і надійною.
  • Для використання із допомогою (базові/кімнатні) – бути компактною, надійною, комфортною, зручною для помічника і, в певній мірі, для користувача.
  • Для використання самостійно на довгі відстані або якщо неможливо опанувати активну (вуличні – електроколяски, скутери тощо) – бути надійною, зручною, маневреною.
Всі ці категорії можна поділяти і далі, так є нині, але суть така – вони не мають обмежувати людину, бути небезпечними для здоров’я. Це стосується як буквальної відсутності небезпечних елементів (гострих кутів, стирчачих гальм, гвинтів), так і неочевидних можливих проблем в майбутньому через надмірні навантаження, які виникають постійно в процесі керування.
Головна відмінність наших виробників від західних – це небажання розвиватися. Переважно ніхто не аналізує відгуки клієнтів, не намагається покращити сервіс та обслуговування, не вдосконалює їх. Натомість використовує брудні лобістські та «маркетингові заходи» для впарювання своїх продуктів, аби їх просто отримували і неважливо як їх потім використовуватимуть люди.
Все це, звісно, не питання однієї постанови, я є прихильником того, що ринок має сам себе регулювати і продукція, яка не буде користуватися попитом просто зникне, але те, що найбільшу активність проявляють виробники, а не користувачі – мене бентежить найбільше.
Все це супроводжується під гаслами підтримки вітчизняного виробника. Нічого не нагадує? Славута – бляхи… Підтримка важлива, але коли це прямо впливає на якість життя десятків, а то й сотень тисяч людей – вибачте.
Щодо самої постанови, то уважно прочитавши зміст першої редакції ви відкриєте для себе такі моменти (в розрізі користувачів колясок, пам’ятаєте, інше не чіпаємо):
  • офіс Уповноваженого нарахував 20 випадків звуження прав і гарантій забезпечення ТЗР відносно діючого законодавства;
  • вводиться тристоронній договір по аналогії з путівками, але як воно запрацює поки не до кінця зрозуміло;
  • вибір крісла колісного тепер відбуватиметься за електронним каталогом з яким можна ознайомитися заздалегідь (беззаперечний плюс), але є питання щодо самого каталогу, термінів і шляхів оновлення, подальшого розвитку (про це поміркую окремо);
  • по суті і далі підбір за допомогою фахівця лише декларується, адже не передбачено механізмів їх підготовки і повноважень. Їх функцію і далі виконуватимуть працівники УПСЗН, а ви свою згоду з цим закріпите підписом, що ознайомлені з каталогом;
  • відповідальність за неправильний підбір і обмін надалі залишається відкритим питанням, яке мало б лягати на плечі зв’язки фахівець з підбору + виконавець, тоді це мінімізувало б ризики неправильного підбору;
  • можливість обміну коляски після гарантійного терміну, але до фактичного спливу термінів використання також не розкрито. Це те, з чиим постійно стикаються наші учасники після табору активної реабілітації, коли їх навички за 10 днів значно підвищуються і вони потребують негайної заміни отриманого раніше крісла колісного, але вимушені чекати 2-4 роки до спливу термінів, або шукати самостійно можливість придбати;
  • не передбачаються механізми стимулювання для покращення якості ТЗР, оцінки безпечності і, можливо, рейтингу за оцінкою користувачів (системи відгуків);
  • найцікавіше – в проекті передбачено, що в разі, якщо ви отримували гуманітарну або благодійну допомогу через органи соцзахисту у вигляді коляски, то вам не дадуть нову.
І багато іншого, що я досі намагаюся усвідомити і надати хоч якісь змістовні коментарі. Ви також можете ознайомитися з цим порядком (посилання було на початку) та запропонувати своє бачення, якщо не робили цього раніше.
Робоча група (МСП-виробники-користувачі), створена під час наради, має опрацювати всі зауваження і надати остаточний варіант до 15 лютого. Сам міністр впевнений, що нова система має запрацювати з 1 березня 2018 року.
Часу зволікати немає. Це наше з вами спільне майбутнє і у нас є можливість на нього вплинути, інакше отримаємо те, що знову псуватиме нам життя.

Віталій Пчолкін в Facebook


Сподобалося? Поділися з друзями!

0
1
0 shares, 1 points
Яка в тебе реакція на цей пост?
Злість Злість
0
Злість
Мило Мило
0
Мило
Провал Провал
0
Провал
Цікаво Цікаво
0
Цікаво
Смішно Смішно
0
Смішно
У захваті У захваті
0
У захваті
Ого Ого
0
Ого
Сильно Сильно
1
Сильно
Що за? Що за?
0
Що за?

Блогер, автор проектів «ІнваФішки» та «Паралічненько». Маю травму в шийному відділі хребта, пересуваюся за допомогою коляски. Організатор таборів активної реабілітації.

Коментарі 5

  1. встану трохи на захист виробників, більше говоритиму про протези, можливо, з колясками ситуація інша. Два роки тому рентабельність зменшили вдвічі і за протези вона складає 9% для простих і 5% для складних. Це не дозволить не те що підвищувати якість, модернізувати обладнання або розширювати перелік послуг, а навіть проблеми будуть підтримувати все на існуючому рівні. Ось і задирають дельту через граничні ціни, відкривають фірми-прокладки, ходять домовлятися. Дуже багато директорів скаржаться, що їх це все вже самих дістало, але ж ніхто не хоче змінювати правил гри. Концептуально рівень рентабельності лишається, рівень дивідендів для державних заводів – теж, тому тепер кеш носитимуть в органи соціального захисту.

  2. Привет всем! Ситуация, когда производители ТЗН получают гос. заказ на производство своей продукции, очень плохая. Производители должны бороться за каждую единицу заказа ТЗН. Государство должно решить, какую сумму денег может тратить на обеспечение ТЗН человека с инвалидностью. И давать возможность людям самим выбирать поставщика услуг(производителя коляски), имея финансовую помощь государства в фиксированном размере для заказа ТЗН. Только так на рынке может сложиться здоровая конкуренция и производитель в борьбе за клиента станет задумываться о качестве продукции. Ограничивая процент рентабельности на продаваемую продукцию ТЗН, можно стимулировать отечественного производителя. Сделав этот процент рентабельности выше для Украинских производителей и ниже для тех, кто только импортирует и перепродает импортные ТЗН.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

АвтоЗАЗ людей з інвалідністю або новації в сфері забезпечення технічними засобами реабілітації

log in

reset password

Back to
log in