Діалог


Діалог:
– А давно ви сіли в коляску?
– 10 років
– А коли здалися???

Питання: Як би ви відповіли?!

#паралічно #травма #што

Яка в тебе реакція на цей пост?
Злість Злість
1
Злість
Мило Мило
0
Мило
Провал Провал
0
Провал
Цікаво Цікаво
0
Цікаво
Смішно Смішно
0
Смішно
У захваті У захваті
0
У захваті
Ого Ого
0
Ого
Сильно Сильно
0
Сильно
Що за? Що за?
0
Що за?

Блогер, автор проектів «ІнваФішки» та «Паралічно». Маю інвалідність через травму в шийному відділі хребта, пересуваюся за допомогою коляски. Організатор таборів активної реабілітації, Виконавчий директор ВООІ «Група активної реабілітації». Експерт Національної Асамблеї людей з інвалідністю України, Заступник директора Правозахисної організації «Права людини». Член Комітету доступності м. Буча.

Коментарі 39

  1. Коли здався… тоді коли приїхала поліція а я стою посеред Хрещатику з двома сумками. В одній 2 кг золота , а в другій повна сумка одягу:)

    1. ну, тіпа здалися боротися, аби встати на ноги))))
      людям не мають тями, що якщо людина сидить, то не її вибір, а складність ушкодження спинного мозку) уяви, таке постійно чути? самому, звичайно, суцільний кайф, бути з інвалідністю))))))))))))))))))0

    2. Ну не скажи… Вот у нас мужчина позвоночник сломал, прыгал с тарзанки в речку. Год пролежал прикован к постели. А потом положили его в больницу подлечится. Там он нащупал за попу медсестричку Галю. В шутку спросил ее “пойдешь за меня замуж ???”. Она в ответ “а че ж не пойти??? “. Его родители привезли обручальное кольцо в больницу. Сейчас они женаты и он уже сам в коляску садится, а то лежал тряпка тряпкой.

  2. Я даже не знаю що би я відповів… це явно питала людина яка не в шарить..
    Треба взяти на вооружениє фразочку, буду своїх підколювать)

  3. А можна йому ноги коляскою переїхати? Капець, яке тупе питання. Невже деякі люди реально вважають, що мають право на такий діалог?

  4. Улыбнулся бы и сказал что не сдавался. Это всего лишь восприятие и мышление того человека, он не знаком с вашими проблемами. А в чем-то подача вопроса может быть справедлива, есть те кто борется расшибает лоб и стирает ноги руки до крови, есть те кто ждет случая/восстановления/подходящего момента и тд., есть те кто смирился. Все разные и выводы у всех разные, но, уверен, возмущение и пену у рта такое не должно вызывать :)

    1. Міша, при чому тут змирився?) Є ще таке поняття, як – людина приймає свій стан і живе повноцінно) А от тупі питання, можна тримати при собі. Це вульгарно, як на мене, лізти з подібним до чужих людей. І виправдання тут бути не може… Це як питати в дівчини, чому не народжує. Хто знає, які на це причини? Але ж влізти в болюче і вкусити – наше всьо)

    2. Меня даже бесит, когда мне советуют разные инвалидные пренадлежности (в больнице) и даже не спросив – смогу я этим пользоваться или нет. Прошу палочку, а мне предлагают костыли. А как на них ходить, когда руки даже не держут их, не то что переставлять их. Ещё и ногами нужно равновесие держать, а с костылями это не реально. Если под руки меня возьмут – не смогу я так ходить, вообще и шагу не стану. А когда я сама возьму под локти рядом идущих – свободно пойду. Вот тут две эти разницы, и очень большие, между палочками и костылями.

  5. У мене одна з улюблених наукових тем – це різні здорові типи реакції на хворобу, в залежності від її прогностичності. Якщо просто, то рак – це хвороби “для боротьби, пожиттєві діагнози (цукровий діабет, ампутація кінцівки, тощо) – “для партнерського життя з ними”. Думаю, людина просто поплутала що куди, треба їй кинути посилання на мою статтю )))

    1. Виталий Пчелкин я ж з цією темою з 2009 року працюю. Спочатку з дітьми і батьками з діабетом 1 типу, потім інші патології почали додаватись. Насправді, сама патологія суті не грає (хоча психотерапевта треба розуміти ці речі, щоб бути на одній хвилі з клієнтом), механізми в психіці ідентичні. З ними і працюю в даному контексті.

  6. Таке запитання не до нас, бо ще більше починаєш любити життя і невпинно йдеш вперед не зважаючи на усілякі перепитії. Дух боротьби притаманний нам. Такі ми є!!!

  7. Мне говорили : – Что ж это ты в 25 уже здоровья нету ? Что ж будет дальше ? ( это говорил начальник на работе, на которой я и потеряла здоровье, аммиак) Я ответила : – А я сейчас с палкой по шкандыбаю, а на старость буду молодухой бегать. Они только засмеялись. У того начальника тоже жена там работала, и тоже много лет тяжело больна, так же сидит дома и никуда не выходит.

Напишіть відгук

log in

reset password

Back to
log in