Сьогодні мене, вже котрий раз, запитали чому я тут (в обласній лікарні), адже проект вже завершився, це ж волонтерство виходить.
⠀
Так і є, але є дві причини, чому я встав сьогодні о 6 ранку, впав на хвіст сусіду, щоб доїхати до Києва і потім іншому, щоб повернутися, ось вони:
⠀
1. На жаль, людей травмуватися менше не стало, за це літо в мене було щонайменше 15 дзвінків з питанням – друг пірнув і зламав шию, що робити?
⠀
Тому, просто неможливо відмовитися, коли тобі дзвонять і кажуть, що є хлопець, якому дуже треба…
⠀
2. Студенти. Саме зараз проходить клінічна практика у студентів, які в майбутньому будуть працювати з подібними мені пацієнтами. Найстрашніше, що більшість з них навіть на п’ятому курсі майже ніколи не працювали з людьми після травми спинного мозку, можна уявити чим вони керуватимуться.
⠀
Я звісно не чарівник, суттєво ситуацію змінити не зможу, але хоч якесь розуміння підходів закласти маю можливість. Саме такі студенти потім повертаються сюди волонтерити і отримувати досвід, їдуть на табори активної реабілітації, стають справжніми фахівцями.
⠀
Тому це важливо! Тому я тут.
⠀
Завтра буде пост про наші функції, а сьогодні додам про двох людей, з якими на даний момент мені доводиться працювати.
⠀
Наступний пост буде про Валеру. Буду просити підтримки!
#quadripleqic #sci
