Блогер, автор проектів «ІнваФішки» та «Паралічненько». Маю травму в шийному відділі хребта, пересуваюся за допомогою коляски. Організатор таборів активної реабілітації.
ну, тіпа здалися боротися, аби встати на ноги))))
людям не мають тями, що якщо людина сидить, то не її вибір, а складність ушкодження спинного мозку) уяви, таке постійно чути? самому, звичайно, суцільний кайф, бути з інвалідністю))))))))))))))))))0
Ну не скажи… Вот у нас мужчина позвоночник сломал, прыгал с тарзанки в речку. Год пролежал прикован к постели. А потом положили его в больницу подлечится. Там он нащупал за попу медсестричку Галю. В шутку спросил ее “пойдешь за меня замуж ???”. Она в ответ “а че ж не пойти??? “. Его родители привезли обручальное кольцо в больницу. Сейчас они женаты и он уже сам в коляску садится, а то лежал тряпка тряпкой.
Улыбнулся бы и сказал что не сдавался. Это всего лишь восприятие и мышление того человека, он не знаком с вашими проблемами. А в чем-то подача вопроса может быть справедлива, есть те кто борется расшибает лоб и стирает ноги руки до крови, есть те кто ждет случая/восстановления/подходящего момента и тд., есть те кто смирился. Все разные и выводы у всех разные, но, уверен, возмущение и пену у рта такое не должно вызывать :)
Міша, при чому тут змирився?) Є ще таке поняття, як – людина приймає свій стан і живе повноцінно) А от тупі питання, можна тримати при собі. Це вульгарно, як на мене, лізти з подібним до чужих людей. І виправдання тут бути не може… Це як питати в дівчини, чому не народжує. Хто знає, які на це причини? Але ж влізти в болюче і вкусити – наше всьо)
Меня даже бесит, когда мне советуют разные инвалидные пренадлежности (в больнице) и даже не спросив – смогу я этим пользоваться или нет. Прошу палочку, а мне предлагают костыли. А как на них ходить, когда руки даже не держут их, не то что переставлять их. Ещё и ногами нужно равновесие держать, а с костылями это не реально. Если под руки меня возьмут – не смогу я так ходить, вообще и шагу не стану. А когда я сама возьму под локти рядом идущих – свободно пойду. Вот тут две эти разницы, и очень большие, между палочками и костылями.
У мене одна з улюблених наукових тем – це різні здорові типи реакції на хворобу, в залежності від її прогностичності. Якщо просто, то рак – це хвороби “для боротьби, пожиттєві діагнози (цукровий діабет, ампутація кінцівки, тощо) – “для партнерського життя з ними”. Думаю, людина просто поплутала що куди, треба їй кинути посилання на мою статтю )))
Виталий Пчелкин я ж з цією темою з 2009 року працюю. Спочатку з дітьми і батьками з діабетом 1 типу, потім інші патології почали додаватись. Насправді, сама патологія суті не грає (хоча психотерапевта треба розуміти ці речі, щоб бути на одній хвилі з клієнтом), механізми в психіці ідентичні. З ними і працюю в даному контексті.
Таке запитання не до нас, бо ще більше починаєш любити життя і невпинно йдеш вперед не зважаючи на усілякі перепитії. Дух боротьби притаманний нам. Такі ми є!!!
Мне говорили : – Что ж это ты в 25 уже здоровья нету ? Что ж будет дальше ? ( это говорил начальник на работе, на которой я и потеряла здоровье, аммиак) Я ответила : – А я сейчас с палкой по шкандыбаю, а на старость буду молодухой бегать. Они только засмеялись. У того начальника тоже жена там работала, и тоже много лет тяжело больна, так же сидит дома и никуда не выходит.
Кто-то ходит, а кто-то ездит! Главное, что ты живёшь!)
“ніколи не здавався”
Согласен с тобой -сдался,значит умер.
До другого питання не доходить))
Я казав:
– Та сьогодні вранці сів, як прокинувся
А це вже мої проблеми
Кому здалися?)
А як зрозуміти слово здався?
Коли здався… тоді коли приїхала поліція а я стою посеред Хрещатику з двома сумками. В одній 2 кг золота , а в другій повна сумка одягу:)
Уже 6 років.
Здаються тільки квартири та…))))))))
Хоть скажи куда послал их “на” или “в”?))
Мабуть і туди,і туди.
Здався? Жінці, коли одружився. ))
в якому сенсі)) шось я не врубилася
ну, тіпа здалися боротися, аби встати на ноги))))
людям не мають тями, що якщо людина сидить, то не її вибір, а складність ушкодження спинного мозку) уяви, таке постійно чути? самому, звичайно, суцільний кайф, бути з інвалідністю))))))))))))))))))0
блльо :)))))
Ну не скажи… Вот у нас мужчина позвоночник сломал, прыгал с тарзанки в речку. Год пролежал прикован к постели. А потом положили его в больницу подлечится. Там он нащупал за попу медсестричку Галю. В шутку спросил ее “пойдешь за меня замуж ???”. Она в ответ “а че ж не пойти??? “. Его родители привезли обручальное кольцо в больницу. Сейчас они женаты и он уже сам в коляску садится, а то лежал тряпка тряпкой.
Зато не пішки пересуваюсь містом ;)
По ібалу за злам тобі партію :)
Нехай той чувак чи чувиха покращуть свій тупий Інтелект, і не пристають до таких людей
Без, ПТУ (помоги тупому устроиться) їм цього не зрозуміти… ))
Только что посчитал, на колёсах уже больше 23 лет… сдамся, когда появиться вторая дата под фото ;)
Я даже не знаю що би я відповів… це явно питала людина яка не в шарить..
Треба взяти на вооружениє фразочку, буду своїх підколювать)
А я не здаюся….
А можна йому ноги коляскою переїхати? Капець, яке тупе питання. Невже деякі люди реально вважають, що мають право на такий діалог?
Мені інколи полюбляють втирати, що я свою спадкову (!) хворобу сама притягнула )))
Улыбнулся бы и сказал что не сдавался. Это всего лишь восприятие и мышление того человека, он не знаком с вашими проблемами. А в чем-то подача вопроса может быть справедлива, есть те кто борется расшибает лоб и стирает ноги руки до крови, есть те кто ждет случая/восстановления/подходящего момента и тд., есть те кто смирился. Все разные и выводы у всех разные, но, уверен, возмущение и пену у рта такое не должно вызывать :)
Міша, при чому тут змирився?) Є ще таке поняття, як – людина приймає свій стан і живе повноцінно) А от тупі питання, можна тримати при собі. Це вульгарно, як на мене, лізти з подібним до чужих людей. І виправдання тут бути не може… Це як питати в дівчини, чому не народжує. Хто знає, які на це причини? Але ж влізти в болюче і вкусити – наше всьо)
Ульяна Пчелкина если принял это не может быть болезненным. Это личное, тут не спорю. Ты права. Как и любой другой.
Меня даже бесит, когда мне советуют разные инвалидные пренадлежности (в больнице) и даже не спросив – смогу я этим пользоваться или нет. Прошу палочку, а мне предлагают костыли. А как на них ходить, когда руки даже не держут их, не то что переставлять их. Ещё и ногами нужно равновесие держать, а с костылями это не реально. Если под руки меня возьмут – не смогу я так ходить, вообще и шагу не стану. А когда я сама возьму под локти рядом идущих – свободно пойду. Вот тут две эти разницы, и очень большие, между палочками и костылями.
У мене одна з улюблених наукових тем – це різні здорові типи реакції на хворобу, в залежності від її прогностичності. Якщо просто, то рак – це хвороби “для боротьби, пожиттєві діагнози (цукровий діабет, ампутація кінцівки, тощо) – “для партнерського життя з ними”. Думаю, людина просто поплутала що куди, треба їй кинути посилання на мою статтю )))
А мені можна?!)
Виталий Пчелкин куди кидати?
Виталий Пчелкин я ж з цією темою з 2009 року працюю. Спочатку з дітьми і батьками з діабетом 1 типу, потім інші патології почали додаватись. Насправді, сама патологія суті не грає (хоча психотерапевта треба розуміти ці речі, щоб бути на одній хвилі з клієнтом), механізми в психіці ідентичні. З ними і працюю в даному контексті.
Я бы сказал -“девушка снимайтесь в кино и не задавайте глупых вопросов”))))
Блондинка, ні?
Таке запитання не до нас, бо ще більше починаєш любити життя і невпинно йдеш вперед не зважаючи на усілякі перепитії. Дух боротьби притаманний нам. Такі ми є!!!
а я здався,коли,коли майбутня дружина сказала-харош-повалили в ЗАГС
Мне говорили : – Что ж это ты в 25 уже здоровья нету ? Что ж будет дальше ? ( это говорил начальник на работе, на которой я и потеряла здоровье, аммиак) Я ответила : – А я сейчас с палкой по шкандыбаю, а на старость буду молодухой бегать. Они только засмеялись. У того начальника тоже жена там работала, и тоже много лет тяжело больна, так же сидит дома и никуда не выходит.